КЛАСИЦИЗМ

Класицизм

       Напрям у європейській літературі та мистецтві, який уперше з'явився в італійській культурі XVI ст., а найбільшого розквіту досяг у Франції XVII-ст. Цей напрям певною мірою притаманний усім європейським літературам, а в деяких зберігав свої, позиції аж до першої чверті XIX СТ. ДЛЯ класицизму характерна орієнтація на античну літературу, яка проголошувалася ідеальною, класичною, гідною наслідування. Теоретичним; підґрунтям класицизму була антична теорія поетики і, в першу чергу, «Поетика» Аріcтотеля, теоретичні засади якого втілювала французька «Плеяда» (XVII ст.). У виробленні своїх загальнотеоретичних програм, особливо в галузі жанру і стилю, класицизм спирався і на філософію раціоналізму. Першою важливою спробою формування принципів класицизму була «Поетика» Ж. Шаплена (1638), але найпослідовнішим, найґрунтовнішим був теоретичний трактат Н. Буало «Мистецтво поетичне»,(1674). 
       
       Визначальні риси класицизму: 
       - раціоналізм (прагнення будувати художні твори на засадах розуму, ігнорування особистих почуттів); 
       - наслідування зразків античного мистецтва; 
       - нормативність, встановлення вічних та непорушних правил і законів (для драматургії — це закон «трьох єдностей» (дії, часу й місця); 
       - обов'язкове дотримання канонічних правил написання творів (зображення героя тільки при виконанні державного обов'язку, різкий поділ дійових осіб на позитивних та негативних, суворе дотримання пропорційності всіх частин твору, стрункість композиції тощо); 
       - у галузі мови класицизм ставив вимоги ясності та чистоти, ідеалом була мова афористична, понятійна, яка відповідала б засадам теорії трьох стилів; 
       - аристократизм, орієнтування на вимоги, смаки вищої-суспільної верстви; 
       - встановлення ієрархії жанрів, серед яких найважливішими вважалися античні; поділ жанрів на «серйозні», «високі» (трагедія, епопея, роман, елегія, ідилія) та «низькі», «розважальні» (травестійна поема, комедія, байка, епіграма). 
       
       Класицисти вважали, що призначення літератури —виховувати людину, але не шляхом читання моралей чи нотацій, а насолодою, яку-мусить давати мистецтво. 

ХУДОЖНЯ КУЛЬТУРА.

                        СТВОРЮЄМО  ЕСКІЗ МАРКИ.

ПРОСТО ХВИЛИНКА...

ТРИПІЛЬСЬКА КУЛЬТУРА

Віртуальна екскурсія музеєм Трипілля

http://incognita.day.kiev.ua/museums/trypillia/

ВСЕ ДЛЯ УРОКІВ МИСТЕЦТВА

                 ГАЛЕРЕЇ. АЛЬБОМИ. КАТАЛОГИ
                 Музеї. Живопис. Ремесла. Колекції.

                                http://bibliotekar.ru/muzeu.htm

МУЗИЧНЕ МИСТЕЦТВО

                       Йоганн Себастьян Бах

                                 «Мета музики — чіпляти серця»

— Йоганн Себастьян Бах

ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО 6 КЛАС

                                            Анімалістичний жанр -
 різновид образотворчого мистецтва, зображення тварин у живопису, скульптурі, графіці.

ПРОПОНУЮ ЗРОБИТИ АНАЛІЗ ОДНОГО З ТВОРІВ МИСТЕЦТВА.

Річард Ансдел. «Вівця Ева з ягнятами і чаплею», 1867 р

Аверін Всеволод Григорович, «Телята»

«Дельфіни і риби» (фрагмент), Акротірі, Кнос, 1700-1450 рр. до н.е.

Рибне блюдо 4 ст. до н.е., Москва.

Фрідріх Вільгельм Кунерт. «Лисиці взимку»

А.Л. Барі. «Олень»

Чарльз Бартон Барбер. «Красуня і потвора» (Павич та свиня-мати з поросятами)

Герард Доу. «Сонний пес у коморі», 1650 р.

ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО 5 КЛАС

                          Колись, у далекі часи, коли люди ще не винайшли фотоапарат, ботанічні замальовки давали єдину змогу розповісти, як виглядали рослини, скажімо, у Південній Америці. Адже засушена в гербарії квітка не давала повного уявлення про те, як вона виглядала в природі. Дослідники минулого мимоволі ставали художниками і створювали цілі альбоми із зображеннями екзотичних квітів і рослин. Робота художника перетворювалася на роботу дослідника.

Починаючи з XV ст. необхідність у створенні докладних визначників рослин змусила долучати до цієї роботи художників. Так з’явилися ботанічні ілюстратори.

Одним з перших найвідоміших ботанічних ілюстраторів і був Альбрехт Дюрер з Німеччини. Він досяг досконалості в зображенні рослин. Дюрер радив молодим художникам: «Докладно вивчайте природу. Керуйтеся природою, не відходьте від неї, не думайте, що ви зможете створити щось краще самостійно. Це буде вашою помилкою, адже справжнє мистецтво сховане в природі, і той, хто може зобразити його, володіє ним».

                       Альбрехт Дюрер

                 ПРИЄМНОГО ПЕРЕГЛЯДУ

СВІТОВА ЛІТЕРАТУРА

                 ПРОПОНУЮ УЧНЯМ ОПРАЦЮВАТИ СХЕМИ

СТОРІНКАМИ СВІТОВОГО МИСТЕЦТВА

                    Емоційна архітектура бароко

     Як часто ми замислюємося над тим, що за будівлі нас оточують? Раніше до архітектури ставилися вкрай трепетно, вважаючи її одним з видів мистецтва. Спробуємо пильніше придивитися до тих пам'ятників, заради яких варто здійснити окрему подорож

Отже, невеликий екскурс в історію мистецтва не завадить. Стиль бароко зародився в Європі, точніше в Італії, в кінці 16 століття. Його характерними рисами саме в архітектурі стали гра світла і тіні, з'єднання різних видів мистецтва – архітектури і живопису, багатство орнаментів і інших прикрас, овальні форми і грушоподібні купола. Взагалі бароко відрізняється особливою пишністю, урочистістю, величчю. Тому будівлі в цьому стилі найчастіше будували для особливого призначення. Собори, палаци, церкви в багатьох містах Європи мають риси золотого бароко.

Церква святого Іва, Рим, Італія

Італія – ​​батьківщина бароко. Архітектори з палким темпераментом раз у раз змагалися один з одним за винахід вражаючих конструкцій. В ході одного з таких творчих змагань в Римі з'явилася церква святого Іва – шедевр римського церковного бароко. Побудував витончене чудо архітектор Франческо Барроміні. Втілення його неймовірних художніх експериментів тривало 18 років, з 1642 по 1660. До речі, святий Ів вважається покровителем юристів.

кву було необхідно прилаштувати до вже існуючого палацу університету. Тому Барроміні розробив особливу форму будівлі – у вигляді зірки Давида. Окремої уваги заслуговує купол церкви, що нагадує спіраль. Для тих далеких часів це було революційним рішенням.Переплетіння геометричних фігур в конструкції церкви настільки складне, що усвідомити всю майстерність архітектора можна, лише побачивши плани будівлі. Хоча і без паперів церква справляє враження.

Національний палац Мафре, 28 км від Лісабона, Португалія

Король Іоанн V одного разу дав обітницю, що якщо його дружина народить дитину, монарх побудує на честь спадкоємця монастир. Але плани короля змінилися після того, як з завойованих земель далекої Бразилії до Португалії потекли ріки золота. Так серед лісів з'явився один із самих розкішних пам'ятників бароко в Португалії. Масштаби палацового комплексу дозволили включити його в список найбільших будівель Європи XVIII століття.

Будівництво палацу тривало 13 років, в ньому була зайнята величезна кількість людей – до 45 тис. Фасад становить 220 метрів. Весь комплекс займає 37 790 м ², налічує близько 1200 кімнат, більше 4700 дверей та вікон, 156 сходів. Хоч в палаці і не знайшлося місця для ченців, зате була закладена величезна бібліотека в 40 000 книг. Про оздоблення і говорити нема чого, майже всі кімнати викладені мармуром, дорогоцінним породами дерева, оформлені кращими художниками епохи.

На неперевершений Мафре однозначно варто подивитися. Чудова будова має свої легенди. Страшні, як про величезихі щурів, які ночами полюють на кішок і собак. Або таємничі, як про підземні ходи під палацом, за допомогою яких один з королів зміг сховатися від заслання.

Замок Ховард, Північний Йоркшир, Англія

У Великобританію бароко проникло через Францію. Саме розкішні шато надихнули англійських архітекторів на створення аналогічних заміських будинків. В кінці XVII століття родина графів Карлайл забажала обзавестися гідною резиденцією. Маєток розгорнувся так широко, що включило в себе 5 довколишніх сіл. Щоб добиратися до замку з комфортом, була прокладена окрема гілка залізниці з власною іменною сатнціею.

 Над проектом палацу працював англійський архітектор, але оформляти інтер'єри в стилі бароко довірили фахівцеві з Італії. Східне крило, західне... перераховувати всі технічні особливості комплексу немає сенсу. Складність конструкції була нехарактерною для світосприйняття навіть британської знаті. Зате прикраси у вигляді херувимів, пілястр, фресок, урн і статуй розчулювали всіх гостей знатного роду.

Родзинкою комплексу залишається величезний ландшафтний парк. Він включає квітники, штучні озера, спеціальні споруди – храм чотирьох вітрів, мавзолей. Замок Ховард часто використовується для постановки історичних фільмів. Доступ до нього дозволений в будь-який час року.