Цікаво знати.

Що таке балет? 

 Це вид театральної вистави, який поєднує в собі кілька речей: танці, декорації і музику. Деякі балети мають сюжет, інші просто відображають ідею або настрій.

Коли ви дивитеся балет, ви бачите, як людське тіло приймає самі елегантні та гармонійні пози. Все це вимагає тривалих напружених тренувань танцюристів, щоб виглядати під час виступу природно і красиво.

Балет близько 500 років. Він виник в Італії в той час, коли Колумб відкривав Америку. Але він зовсім відрізнявся від балету сьогоднішнього. У ті часи балет був формою палацових розваг. Італійські аристократи розважали себе і своїх гостей уявленнями, що з'єднують в собі танець, музику, пантоміму, поезію і драму.

Таким чином, першими балетними танцюристами були королівські і титуловані особи, а професійних танцюристів не було. Танцювальні па були взяті з елегантних, але досить простих придворних танців того часу, і танцюристи не надягали танцювальні туфлі. Однак такі танці не називали балетом до початку правління короля Генріха III у Франції. У 1581 році королева Катерина Медичі наказала влаштувати грандіозні святкування на честь королівської весілля. Був влаштований захоплюючий балет, в якому брали участь сотні танцюристів, співаків та акторів. Він був поставлений італійським музикантом Божуолем. Він був, ймовірно, першим хореографом або постановником танців. Божуоль назвав свою роботу «Королівський комічний балет», і з тих пір подання такого роду називалися балетами. Провідна танцівниця в балетній групі називається прима-балерина. Першою прима-балериною була Лафонтен, що танцювала в 1681 році. Пізніше різні люди вносили зміни та покращення в балет.

Франція — батьківщина класичного балету

Як окремий вид сценічного мистецтва балет виник у Франції в XVII ст. Правила виконання балетних танців уперше сформулював балетмей­стер П'єр Бошан, який 1661 р. очолював фран­цузьку Академію танцю (майбутній театр Паризь­кої опери). Він склав канони благородної манери танцю, в основу якої поклав принцип виворітнос- ті ніг, а всі рухи танцівника розділив на групи: присідання, стрибки, здатність зависати у стриб­ку, обертання, положення корпуса.

Одним із засновників сценічного танцю був Луї Дюпре. Він першим об'єднав у танці грацій­ність рухів зі складною технікою виконання. У першій третині XVIII ст. Марі Камарго першою з балерин почала застосовувати стрибки, на які раніше були спромож­ні тільки чоловіки, а перші балетні лібрето з'явились у другій поло­вині XVIII ст.

Творець балетної комедії Жан Доберваль поєднав класичний та­нець із пантомімою та елементами народного й побутового танцю. У жанрі мелодрами досяг успіху його учень Жан Омер, який поста­вив відомий балет «Манон Леско». У творчості балетмейстера Шарля- Луї Дідло помітні перші ознаки романтизму — інтерес до героїчних особистостей та екзотичних сюжетів, а відомий французький балетмей­стер і танцівник XIX ст. Карло Блазіс поділив сценічний танець на класичний (академічний) і характерний (побутовий, народний), ви­діливши в них типи сольної, ансамблевої та масової партій. Першим романтичним балетмейстером визнано Філіппа Тальоні, який поставив балети «Сильфіда» і «Діва Дунаю». А його донька, зірка балету Ма­рія Тальоні, започаткувала новий вид жіночого танцю — на пальцях. Саме їй належить перше виконання балетної партії на пуантах у по­становці «Зефір і Флора"

Вершиною романтичного балету стала вистава «Жизель» на му­зику А. Адана. У ній досягнуто єдність музики, пантоміми й танцю. Вважається, що короткий період романтизму став найкращим в істо­рії європейського балету.