Cвято Покрови Пресвятої Богородиці

14 жовтня – свято Покрови Пресвятої Богородиці і День Українського козацтва

14 жовтня – свято Покрови Пресвятої Богородиці або Святої Покрови, для православних українців є одним з найбільших релігійних свят осені. Започатковане воно у Візантії, де було збудовано храм Пресвятої Богородиці на честь перемоги Константинополя над завойовниками (X століття). Це свято пов’язане з ім’ям святого Андрія. Коли місту загрожувала сарацинська навала, святий Андрій під час молитви побачив у небі Пресвяту Діву Марію, яка розкрила над християнами свій омофор (покров). Таке заступництво Богородиці додало сил візантійцям і вони дали достойну відсіч чужинцям. Свято Покрови ознаменовує засинання природи та вкривання землі на зиму. Справді, в жовтні перші дерева втрачають листя, всі плоди уже дозріли: «Прийшла Покрова – на дереві голо». “Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем". В українських селах і до цього часу дотримуються давньої народної традиції справляти весілля після Покрови. Від Покрови і до початку Пилипівки – пора наймасовіших шлюбів в Україні. На Покрову упродовж всього дня спостерігали за погодою: якщо з півдня дув низовий вітер – зима буде теплою, якщо дув вітер із півночі – холодною, із заходу – сніжною. Коли протягом дня вітер змінює напрям, то й зима буде нестійкою і з завірюхами. Якщо на Покрову листя з вишень не опало – зима буде теплою. 14 жовтня також свято української військової честі та звитяги. У серпні 1999 року Указом Президента України цей день було проголошено Днем Українського козацтва. Для козаків свято Покрови було найбільшим значущим святом. Цього дня у козаків відбувалися вибори нового отамана. Козаки вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали своєю заступницею і покровителькою.

Художня культура 10 клас

Працюємо під гаслом: 

"Роблю сонячні квіти тому, що людей люблю, творю на радість, на щастя людям, щоб всі народи один одного любили, щоб жили вони, як квіти по всій землі..." 

 Марія Приймаченко

Художня культура 10 клас

Відвідуємо меморіальний музей-садибу Катерини Білокур 

        

http://museum3dtours.com/php/point.php?idm=27&l=ua&parent=point

Меморіальний музей-садиба народної художниці України Катерини Василівни Білокур, де весь свій вік прожила самобутня майстриня, знаходиться у с.Богданівка. Це чарівний куточок на Загреблі, де 7 грудня 1900 року Катерина Білокур побачила світ, де ступала перші кроки по землі. Батьківській хаті судилося стати знаною багатьом відвідувачам з різних країн світу. Капітально відремонтована, вона стала музеєм, відкриття якого відбулося 26 листопада 1977 року.

Тут звікувала свій вік невтомна художниця, тут народжувалася краса її живописних шедеврів. Самотужки Катря навчилася читати й писати, самотужки пізнавала таємниці малярської творчості. Садиба художниці. Від дороги плетений тин, - такий же, як був за життя Катерини Василівни, валет-берест широко віття розкинув. Коло хвіртки – стела з палірованого граніту, на ній слова, звернені до людей: ”Вклонімося землі, де жила й працювала Катерина Білокур. Звідси, з селянської хати, рушила у великі світи творчість народної художниці, пішла до людей її малярська праця. Бережімо святиню!”

Ця садиба освячена геніальною жінкою, тут минуло її життя, тут задуми художниці втілювалися в чарівні картини й малюнки. Тут вона міркувала, походжаючи садом, линула думкою далеко, до тих музеїв, де її картини збирають коло себе зачарованих відвідувачів. Богданівський меморіал включає в себе хату-музей та садибу з деревами-сучасниками художниці, де встановлено прекрасну паркову скульптуру Катерини Білокур на повний зріст. Створив її і подарував землякам племінник художниці Іван Білокур.

Інтер'єр відтворений у тому вигляді, який був за життя художниці: велика кімната (її називали хатиною), майстерня художниці, спальня, кухня та ін. Стоять на лаві натягнуті на підрамники заґрунтовані і затоновані полотна, які так і не дочекалися доторку пензля. На мольберті – розпочата, але не закінчена картина. В музеї-садибі – картини й малюнки, виконані олійними фарбами та олівцем: ”У Богданівці, за греблею”, ”Портрет жінки в зеленому корсеті”, ”Птахи”, ”Краєвид з річкою” та інші.

Про життєвий і творчий шлях Білокур розповідають фотографії, уривки з листів, висловлювань письменників М.П.Бажана, О.Т.Гончара. Своєрідним експозиційним заповітом заспівом до Богданівського музею стали слова Олеся Гончара, вимережані рукою Ганни Самарської, учениці Катерини Білокур, нині народного художника України: ”Твори К.Білокур назавжди увійшли в золотий фонд української культури. Вони з тих багатств, що їх Україна вносить до скарбниці мистецтва світового”. Пензлю Г.Самарської належать чудові розписи печей, сіней. Експонуються її живописні роботи, а також твори художників М.Маловського, М.Донцова, М.Малинки, книги, подаровані відвідувачами, рушник, який вишили решетилівські майстрині.

У вашій пам'яті назавжди залишаться спомини про затишну оселю художниці Катерини Білокур, талановитої жінки. Тут народжувалися її шедеври, тут вона працювала і відпочивала, тут 9 червня 1961 року згасло її земне життя. На великій фотографії – усміхнена чарівна жінка, прощаючись бажає вам щастя, і ту ласкаву усмішку ви понесете з собою в серці.

Вивчаємо живопис . 10 клас. Художня культура.

                    Куїнджі Архип Іванович

Вивчаємо живопис. 10 клас. Художня культура.

                          Айвазовський Іван Костянтинович

Художня культура 10 клас

Історія парку Софіївка в Умані

ХУДОЖНЯ КУЛЬТУРА 10 КЛАС

Мистецтво скіфської культури 

(VII—ІІІ ст. до н. е.)

Скіфська культура залишила українським степам по собі багату спадщину. Скрізь, де проходили скіфські кочовища, і нині височать земляні пагорби — кургани, місця поховань правителів і знатних воїнів. Саме ці пам’ятки відкривають таємниці надзвичайно багатої та високорозвиненої культури скіфів. Найвідомішими є кургани Солоха і Гайманова Могила на Запоріжжі, Чортомлик і Товста Могила в Дніпропетровській області. Розкопки курганів дозволили вченим дослідити скіфське мистецтво, представлене передусім виробами із золота і срібла.

ХУДОЖНЯ КУЛЬТУРА 10 КЛАС

Образотворче мистецтво Київської Русі

Архітектурні пам'ятки Київської Русі

      

Монументальний живопис Київської Русі

Іконопис Київської Русі

Шевченко художник.

Серед плеяди видатних діячів української культури Тарасові Григоровичу Шевченку (1814–1861) належить особливе місце. Поборником правди і свободи називають його. Він своєю полум’яною поетичною і мистецькою творчістю виражав споконвічні вільнолюбні прагнення нашого народу.

Тарас Шевченко як художник займає одне з найпочесніших місць в українському образотворчому мистецтві. Він прекрасно володів всіма відомими тоді засобами графічного зображення.

Обдарований від природи хлопчина рано відчув тягу до малювання. Ще змалку крейда і вуглинка були для нього неабиякою радістю. Малював ними стіни, лави, стіл... Малював у хаті і надворі, вдома і в гостях... Якось прийшла сестра Катерина з панщини і не впізнала своєї хати: візерунками розмальовані стіни, долівка і навіть призьба. Хлопець любив зображувати птахів, звірів, людей.

Талант художника проявився в Тараса Шевченка значно раніше, ніж талант поета. Якщо перші літературні спроби припадають на 1836–1837 роки, то найбільш ранній малюнок, що дійшов до нас і відомий під назвою “Погруддя жінки” або “Жіноча голівка”, датований самим автором ще 1830 роком. З цієї юнацької роботи і розпочалась творчість видатного художника


 

Сон бабусі і онучки.

Одалиска.

Юний Шевченко прибув у лютому 1831 року до столиці Російської імперії Петербурга, подолавши разом з іншими кріпаками пана Енгельгардта сотні верст глибокими снігами Прибалтики і російської Півночі. З цього часу почалося його тривале столичне життя, сповнене боротьби за існування, незгасного бажання стати вільним, вивчитися на професіонального художника.

1832 року пан віддав Шевченка на навчання в майстерню одного з найкращих художників В. Ширяєва, законтрактувавши його на чотири роки.

Нестача денного часу і заклопотаність, бажання стати справжнім художником змушували Шевченка в білі ночі виходити в Літній сад і змальовувати статуї. Тут відбулась перша зустріч Тараса зі своїм земляком художником І. Сошенком, який зацікавився обдарованим юнаком і вирішив допомогти йому. І.Сошенко давав поради і консультації художнику-початківцю, знайомив його з видатними діячами російської і української культур (Карлом Брюлловим, Василем Григоровичем, Олексієм Венеціановим, Василем Жуковським, Євгеном Гребінкою), спільними зусиллями яких талановитого кріпака було викуплено з кріпацтва.

Катерина

Циганка-ворожка.

Марія.

Звільнення дало право Шевченку вступити до Академії мистецтв. Він став одним з найулюбленіших учнів Брюллова. Тарас переходить з класу в клас в числі найкращих учнів. У малярстві він робить дедалі помітніші успіхи. За час навчання в Академії мистецтв його тричі нагороджують срібною, а потім золотою медалями за малюнки з натури і живописні твори. Тарас Шевченко мріяв поїхати в казкову Італію, щоб познайомитися із шедеврами малярства, скульптури і архітектури. Та академія послала іншого, а власних коштів на таку подорож у Шевченка, звісно, не було. Друга заповітна мрія – повернутись назавжди в Україну.

У 1843 році Тарас Григорович приїхав в Україну. Під час подорожі любов до рідного краю наштовхнула його на створення цілої серії картин під назвою “Живописна Україна”, на яких відображено історичні місця, побут і природу країни. Повернувшись в Петербург, він завершує навчання в Академії мистецтв, видає на власні кошти і поширює альбом під назвою “Живописна Україна”.

Згодом Шевченко знайшов роботу в Київській археографічній комісії. Художникові довелося побувати у різних місцях України, де він змальовував й описував історичні пам’ятки. З часу його подорожей залишилось чимало акварелей, простих і природних за своїми сюжетами. В 1845-1847 роках Тарас Григорович створив ряд портретів, які переконливо свідчать про зростання художника, про поглиблення психологічної характеристики образів.

Перерване побачення

Жінка в ліжку

Знахар

Портретам належить велике місце в Шевченковому доробку. Він почав працювати над ними ще кріпаком. В академії продовжував роботу в цій галузі. Незабаром він стає одним із відомих і популярних портретистів. Створені ним образи відзначаються невимушеністю, природністю, вдалою композиційною побудовою і свіжістю барв, намаганням дати психологічну характеристику людині. Шевченко зробив великий внесок у розвиток побутового жанру і став його основоположником в українському мистецтві. Особливо хвилювало художника підневільне, часто трагічне становище жінки.

Небагато з тих, кому випало безсмертя, здобули його такою дорогою ціною, як Тарас Шевченко. Доля не шкодувала для нього найжорстокіших випробувань і страждань. Прожив Шевченко лише 47 років, з них 25 – у кріпосному рабстві, 10 – у тюрмах та на засланні. А решту – постійно перебував під недремним жандармським оком, воюючи із нестатками. Помер він самотнім у казенній комірчині, не здійснивши навіть природної людської мрії про сімейний затишок у власному домі.

Аскольдова могила

Укріплення Іргизкала

Костел св. Олександра у Києві.

Місячна ніч на Косаралі.