Вивчаємо готичне мистецтво.

Вражаючий готичний Собор Святого Віта, Прага, Чехія.

Собор святого Віта – національна святиня Чехії, перлина чеської та західноєвропейської архітектури. Собор Святого Віта – готичний католицький кафедральний собор, сховище коронаційних регалій і усипальниця королів Богемії.

Собор Святого Віта знаходиться в Чехії в Празькому Граді в Градчанах. Градчани – це один з чотирьох історичних районів Праги. Празький Град являє собою стародавню фортецю-кремль (замок). За площею це найбільший замок у світі. Празький Град є резиденцією президента Чехії, колишніх чеських королів і президента Чехословаччини. У резиденції жили і деякі імператори Священної Римської імперії.

Сьогодні Празький Град – це величезний адміністративний центр, розташований на пагорбі в Градчанах і підноситься над Прагою і річкою Влтавою. Празький Град є найбільшою президентською резиденцією в світі. Кафедральний готичний католицький собор Святого Віта – головна архітектурна домінанта Празького Граду.

Собор Святого Віта будувався 600 років. У 925 р. перший храм-ротонду побудував Святий Вацлав, який похований у Соборі Св. Віта (повна назва собору – кафедральний Собор Св. Віта, Вацлава і Войтеха). Офіційно будівництво почалося в листопаді 1344 під заступництвом короля Чехії Карла IV і архієпископа Ернеста з Пардубіце і закінчено в 1929 році.

В 1419 році собор постраждав від гуситських воєн, через що не збереглися до наших днів багато ікон та скульптур. Будівництво багато разів зупинялося не тільки через війни, а й через нестачу коштів.

Архітектори, які творили і будували собор – Маттіас з Арраса, Петер Парлер, Йозеф Краннера, Йозеф Мокер, Каміл Гілберт. Великі будівельники собору – Петер, Вензел і Йохансен Парлер, Майстер Петрілк, Альфонс Муха, Франішек Кисела, і багато інших. Неповторна архітектура собору обумовлена ​​математичними розрахунками Маттіаса з Арраса і художнім хистом скульптура Петера Парлера.

Собор Святого Віта замислювався його творцями як фамільний склеп, місце для коронації чеських королів. Архітектура Собору Св. Віта рясніє бюстами і карнизами із зображенням представників королівської династії, єпископів Чехії та празьких архітекторів. Архітектура Собору Святого Віта вражає своїм готичною і неоготичною пишністю. Знадвору це будівля, що складається з декількох веж висотою під 100 метрів, величезні балкони по периметру, кругле вікно-розетта діаметром 10 метрів з біблійними малюнками, що вражають декоративністю склепіння. Всередині собору висотою 33 метри, вітражні вікна, хор і вівтар.

Собор Святого Віта є основним архітектурним та історичним пам’ятником стародавньої Праги, духовним орієнтиром Чехії, місцем паломництва католиків з усього світу. У Празькому Граді у Градчанах проходять різні фестивалі та виставки. Поблизу Собору Святого Віта розташована знаменита платна Злата вуличка, відома своїми маленькими будиночками-карликами, вбудованими в кріпосну стіну. На Золотий вуличці розташовані сувенірні крамниці, виставки та галереї.

У Градчанах, поряд з Собором Святого Віта, розташовані і такі історичні пам’ятки, як чумний стовп з Дівою Марією і Костел св. Яна Непомуцького, Градчанська ратуша, Монастир капуцинів на Лоретской площі. А так само Шварценбергський палац, Штернбергський палац, Тосканський палац, Сальмський палац і ще ряд архітектурно-історичних палаців, оточуючих сучасну президентську резиденцію Чехії і Собор Святого Віта.

Собор Святого Віта в Празі – це колиска раннього готичного стилю, де збереглися шедеври архітектури і мистецтва, і де покоїться прах тисячолітньої історії.

Шкільне життя

У рідній школі пройшла виставка малюнків "Тарасовими стежками"

 

Шевченко художник.

Серед плеяди видатних діячів української культури Тарасові Григоровичу Шевченку (1814–1861) належить особливе місце. Поборником правди і свободи називають його. Він своєю полум’яною поетичною і мистецькою творчістю виражав споконвічні вільнолюбні прагнення нашого народу.

Тарас Шевченко як художник займає одне з найпочесніших місць в українському образотворчому мистецтві. Він прекрасно володів всіма відомими тоді засобами графічного зображення.

Обдарований від природи хлопчина рано відчув тягу до малювання. Ще змалку крейда і вуглинка були для нього неабиякою радістю. Малював ними стіни, лави, стіл... Малював у хаті і надворі, вдома і в гостях... Якось прийшла сестра Катерина з панщини і не впізнала своєї хати: візерунками розмальовані стіни, долівка і навіть призьба. Хлопець любив зображувати птахів, звірів, людей.

Талант художника проявився в Тараса Шевченка значно раніше, ніж талант поета. Якщо перші літературні спроби припадають на 1836–1837 роки, то найбільш ранній малюнок, що дійшов до нас і відомий під назвою “Погруддя жінки” або “Жіноча голівка”, датований самим автором ще 1830 роком. З цієї юнацької роботи і розпочалась творчість видатного художника


 

Сон бабусі і онучки.

Одалиска.

Юний Шевченко прибув у лютому 1831 року до столиці Російської імперії Петербурга, подолавши разом з іншими кріпаками пана Енгельгардта сотні верст глибокими снігами Прибалтики і російської Півночі. З цього часу почалося його тривале столичне життя, сповнене боротьби за існування, незгасного бажання стати вільним, вивчитися на професіонального художника.

1832 року пан віддав Шевченка на навчання в майстерню одного з найкращих художників В. Ширяєва, законтрактувавши його на чотири роки.

Нестача денного часу і заклопотаність, бажання стати справжнім художником змушували Шевченка в білі ночі виходити в Літній сад і змальовувати статуї. Тут відбулась перша зустріч Тараса зі своїм земляком художником І. Сошенком, який зацікавився обдарованим юнаком і вирішив допомогти йому. І.Сошенко давав поради і консультації художнику-початківцю, знайомив його з видатними діячами російської і української культур (Карлом Брюлловим, Василем Григоровичем, Олексієм Венеціановим, Василем Жуковським, Євгеном Гребінкою), спільними зусиллями яких талановитого кріпака було викуплено з кріпацтва.

Катерина

Циганка-ворожка.

Марія.

Звільнення дало право Шевченку вступити до Академії мистецтв. Він став одним з найулюбленіших учнів Брюллова. Тарас переходить з класу в клас в числі найкращих учнів. У малярстві він робить дедалі помітніші успіхи. За час навчання в Академії мистецтв його тричі нагороджують срібною, а потім золотою медалями за малюнки з натури і живописні твори. Тарас Шевченко мріяв поїхати в казкову Італію, щоб познайомитися із шедеврами малярства, скульптури і архітектури. Та академія послала іншого, а власних коштів на таку подорож у Шевченка, звісно, не було. Друга заповітна мрія – повернутись назавжди в Україну.

У 1843 році Тарас Григорович приїхав в Україну. Під час подорожі любов до рідного краю наштовхнула його на створення цілої серії картин під назвою “Живописна Україна”, на яких відображено історичні місця, побут і природу країни. Повернувшись в Петербург, він завершує навчання в Академії мистецтв, видає на власні кошти і поширює альбом під назвою “Живописна Україна”.

Згодом Шевченко знайшов роботу в Київській археографічній комісії. Художникові довелося побувати у різних місцях України, де він змальовував й описував історичні пам’ятки. З часу його подорожей залишилось чимало акварелей, простих і природних за своїми сюжетами. В 1845-1847 роках Тарас Григорович створив ряд портретів, які переконливо свідчать про зростання художника, про поглиблення психологічної характеристики образів.

Перерване побачення

Жінка в ліжку

Знахар

Портретам належить велике місце в Шевченковому доробку. Він почав працювати над ними ще кріпаком. В академії продовжував роботу в цій галузі. Незабаром він стає одним із відомих і популярних портретистів. Створені ним образи відзначаються невимушеністю, природністю, вдалою композиційною побудовою і свіжістю барв, намаганням дати психологічну характеристику людині. Шевченко зробив великий внесок у розвиток побутового жанру і став його основоположником в українському мистецтві. Особливо хвилювало художника підневільне, часто трагічне становище жінки.

Небагато з тих, кому випало безсмертя, здобули його такою дорогою ціною, як Тарас Шевченко. Доля не шкодувала для нього найжорстокіших випробувань і страждань. Прожив Шевченко лише 47 років, з них 25 – у кріпосному рабстві, 10 – у тюрмах та на засланні. А решту – постійно перебував під недремним жандармським оком, воюючи із нестатками. Помер він самотнім у казенній комірчині, не здійснивши навіть природної людської мрії про сімейний затишок у власному домі.

Аскольдова могила

Укріплення Іргизкала

Костел св. Олександра у Києві.

Місячна ніч на Косаралі.