Великий талант вимагає великої працьовитості.

Петро Чайковський




вівторок, 7 жовтня 2014 р.

Віртуальна екскурсія.

Віртуальна екскурсія Коломийським музеєм народного мистецтва Гуцульщини та Покуття


   http://hutsul.museum/exposition/virtual/

Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринськогозаснований у 1926 році. Розміщений у центральній частині міста Коломиї, в колишньому Народному домі, збудованому на кошти української громадськості. 

Його колекційні збірки нараховують понад 50 000 одиниць збереження і представляють всі види традиційного народного мистецтва гуцулів та покутян, починаючи з ХVІІ століття до сьогоднішнього часу. Авторами цих високохудожніх творів були гуцули, що населяли високогір’я українських Карпат Івано-Франківської, Закарпатської та Чернівецької областей, а також покутяни, територія яких розмістилась між річками Прут, Дністер та Черемош. Проте окремі експонати датовані ІV тисячоліттям до Різдва Христового і представляють землеробну культуру, відому в археологічній та історичній науці під назвою „трипільська”. 

МУЗЕЇ . ЛЬВІВ.


Віртуальна екскурсія Музеєм скла у Львові


Музей скла — самостійний відділ Львівського історичного музею, у якому експонується історія склодувства Галичини і Львова, а також діє кімната тимчасових експозицій витворів сучасних львівських склодувів. Музей скла відкритий у вересні 2006 року у рамках святкувань 750-річчя Львова. Експозиція музею поділена на два розділи «Історичне скло» і «Сучасне скло». У першому відділі представлені глечики, чарки, бокали, пивні кухлі, вівати, штофи, профітки, флакони, бальзамарії, давньоруські скляні намистини, уламки браслетів, перстнів, мозаїк та археологічні знахідки зі скла. Другий відділ має змінну експозицію, там представляються сучасні роботи львівських склодувів, що вони їх творять на щорічних Склодувних симпозіумах у Львові, які проводяться з 1989 року. 

http://glass-museum.virtual.ua/?page=3D_tour

вівторок, 30 вересня 2014 р.

КЛАСИЦИЗМ




Класицизм

       Напрям у європейській літературі та мистецтві, який уперше з'явився в італійській культурі XVI ст., а найбільшого розквіту досяг у Франції XVII-ст. Цей напрям певною мірою притаманний усім європейським літературам, а в деяких зберігав свої, позиції аж до першої чверті XIX СТ. ДЛЯ класицизму характерна орієнтація на античну літературу, яка проголошувалася ідеальною, класичною, гідною наслідування. Теоретичним; підґрунтям класицизму була антична теорія поетики і, в першу чергу, «Поетика» Аріcтотеля, теоретичні засади якого втілювала французька «Плеяда» (XVII ст.). У виробленні своїх загальнотеоретичних програм, особливо в галузі жанру і стилю, класицизм спирався і на філософію раціоналізму. Першою важливою спробою формування принципів класицизму була «Поетика» Ж. Шаплена (1638), але найпослідовнішим, найґрунтовнішим був теоретичний трактат Н. Буало «Мистецтво поетичне»,(1674). 
       
       Визначальні риси класицизму: 
       - раціоналізм (прагнення будувати художні твори на засадах розуму, ігнорування особистих почуттів); 
       - наслідування зразків античного мистецтва; 
       - нормативність, встановлення вічних та непорушних правил і законів (для драматургії — це закон «трьох єдностей» (дії, часу й місця); 
       - обов'язкове дотримання канонічних правил написання творів (зображення героя тільки при виконанні державного обов'язку, різкий поділ дійових осіб на позитивних та негативних, суворе дотримання пропорційності всіх частин твору, стрункість композиції тощо); 
       - у галузі мови класицизм ставив вимоги ясності та чистоти, ідеалом була мова афористична, понятійна, яка відповідала б засадам теорії трьох стилів; 
       - аристократизм, орієнтування на вимоги, смаки вищої-суспільної верстви; 
       - встановлення ієрархії жанрів, серед яких найважливішими вважалися античні; поділ жанрів на «серйозні», «високі» (трагедія, епопея, роман, елегія, ідилія) та «низькі», «розважальні» (травестійна поема, комедія, байка, епіграма). 
       
       Класицисти вважали, що призначення літератури —виховувати людину, але не шляхом читання моралей чи нотацій, а насолодою, яку-мусить давати мистецтво.