Художник Павло Федів
Народився у місті Львові, виріс серед зелені рідної Погулянки й Ботанічного саду на Личакові. Відчув атмосферу повоєнного Львова, відсутність батьків, яких зачепила машина війни. Рідне місто визначило не тільки мій світогляд, але й мою професійну долю.
Людина завжди виростає зі свого дитинства, із сформованого в юнацькі роки ставлення до людей, історії та культури рідного краю. Тому змалку мені запам’яталися квітучі сади, зарослі очеретом та ліліями озерця в буковому масиві рідної Погулянки, екзотична рослинність Ботанічного саду та мальовничість Личаківського кладовища.
Пейзажним малярством зацікавився завдячуючи шкільному вчителеві літератури Івану Яцишину, який на аматорських засадах вів гурток малювання. Вій перший, хто показав мені стежку до живопису, та познайомив з творчістю Івана Труша, Антона Монастирського, Олекси Новаківського, і заклав бажання бачити, відчувати і малювати оточуючий мене світ.
Вже навчаючись в училищі, а потім в інституті, я ніколи не поривав з пейзажним малярством і це стало моїм життєвим напрямком. Працюю в жанрі станкового малярства.
Моя майстерня – вулиці Львова, там гостріше відчуваю мелодію барв, ритми й настрої полотна, його композицію.
Львів – це архітектурна перлина, яка виблискує різноманітністю форм і епох. Художник може показати: костели, церкви, палаци, вулиці історичного значення, де ідуть туристичні потоки, а може і показати не визначні для ока – звичайні львівські закутки, де є прихована колористика і таємниця багатьох львівських родин. Люблю малювати панорами Львова, тільки зараз все складніше з вибором точки зору, здебільшого все приватизоване, на дах чи на якусь терасу вже так просто не зайти. Треба спішити малювати місто. Багато приватизованих будівель різного архітектурного напрямку вже втратили свою ідентичність, пропали так дорогі для мене потріскані старі облуплені стіни з зеленкуватими плямами моху, темно-коричневі дахи з фігурними коминами та львівська бруківка. Власники перебудовують і добудовують, утеплюють і все на свій смак, порушуючи чисто львівські канони і таким чином зникає рідний старий Львів.
Придбав цікаву книжку «1243 Вулиці Львова», тож після ознайомлення почав малювати серії львівських подвір. Малюючи подвір’я, спілкуюсь з жителями, відчуваю їх тепло і увагу до своїх будинків, а також запрошення на каву або чай.
З великою пошаною завжди згадую своїх викладачів – Теофіла Максиська, Стефана Костирка, Тараса Драгана, Володимира Овсійчука, Володимира Черкасова, які багатьом художникам дали міцний професійний фундамент.
На відкритті першої персональної виставки, Доктор Мистецтвознавства Володимир Овсійчук висловився:» Пан Павло знайшов дуже гарну доріжку – він дійде до людей!»
Захоплений мистецтвом, часто повторюю, що природу не впізнаєш з вікна квартири, її можна відчути тільки на волі, а полюбити в чистому полі, на хмільній траві чи львівській бруківці.
Немає коментарів:
Дописати коментар