Патріарх французького Просвітництва Вольтер
(БІОГРАФІЯ, ЦИТАТИ)
_-002.jpg){kind=spacer}
Син дрібного чиновника, Вольтер, який своєю творчістю підірвав авторитет монархії, підготував людські уми до Великої Французької революції, повернувся після тривалого перебування у Швейцарії до Парижу, де помер у 1778 році.
Вольтер (справжнє ім'я - Марі Франсуа Аруе) - французький письменник і філософ епохи Просвітництва, деїст, народився у 1694 році в Парижі, в сім'ї урядовця.
Після коледжу зайнявся вивченням права, але незабаром проміняв юриспруденцію на написання зухвалих віршів і радощі світського життя. Аруе почав підписуватися псевдонімом «де Вольтер» після постановки його першої значної п'єси «Едіп» у 1718 році, прихильно прийнятої публікою.
Гострі твори, в яких Вольтер уїдливо зачіпав впливових людей того часу, привели його спочатку до тюремної камери, а потім у вигнання.
Наприкінці 1726 р. він був змушений покинути французьку столицю. Більше двох років філософ прожив в Англії, що зміцнило його прихильність до віротерпимості і політичної волі. Свої ліберальні погляди Вольтер виклав у знаменитих «Філософських листах». У 1734 році книга була спалена за вироком Паризького парламенту, а над автором нависла загроза арешту.
Наступні 10 років були проведені Вольтером в замку своєї коханої, маркізи Дю Шатле. Ці роки були дуже плідними для Вольтера: він створив там трагедії «Альзіра», «Магомет», «Трактат про метафізику», «Основи філософії Ньютона», «Століття Людовика XIV».
У 1744 р. почалася коротка і невдала кар'єра Вольтера при дворі Людовика XV. Холодність монарха, розчарування у версальському дворі, смерть маркізи Дю Шатле змусили Вольтера прийняти запрошення Фрідріха II, до двору якого він з'явився в 1750 році. Вольтер розраховував прижитися в Пруссії, але лукавство і деспотизм Фрідріха стали причиною переїзду Вольтера в 1754 році до Швейцарії, де йому належало провести велику частину життя.
Він продовжував вести активне творче життя, писав сотні листів, велику кількість літературних, публіцистичних, філософських та історичних творів, одним з яких є «Історія Російської імперії за Петра Великого» (1759-1763).
Коли Вольтеру виповнилося 83 роки, він вирішив ще раз побачити Париж. 10 лютого 1778 р. патріарх французького Просвітництва прибув до столиці Франції, де його чекала захоплена зустріч. Через три місяці, 30 травня 1778 року Вольтер помер.
Лірика молодого Вольтера сповнена епікурейськими мотивами, містить випади проти абсолютизму. Зріла проза різноманітна за темами та жанрами: філософські повісті «Макромегас» (1752), «Кандид, або Оптимізм» (1759), «Простодушний» (1767), трагедії в стилі класицизму «Брут» (1731), «Танкред» (видана в 1761), сатиричні поеми («Орлеанська діва», 1735, видана в 1755), публіцистика, історичні твори. Діяльність Вольтера пов'язана з боротьбою проти релігійної нетерпимості і мракобісся, критикою феодально-клерикального ладу: «Філософські листи» (1733), «Філософський словник» (1764-69).
Вольтер зіграв значну роль у розвитку світової філософської думки, в ідейній підготовці Французької революції кінця 18 століття.
Після смерті філософа російська імператриця Катерина II придбала у спадкоємиці (племінниці Вольтера, вдови Дені) бібліотеку Вольтера, що складалася з 6 тисяч 814 книг і 37 томів з рукописами, за велику на ті часи суму в 50000 екю, або 30000 рублів золотом. Восени 1779 року бібліотеку доставили до Петербурга спеціальним кораблем. Спочатку бібліотека Вольтера була розміщена в Ермітажі. При Миколі I доступ до неї був закритий; тільки Олександр Пушкін, за особливим розпорядженням царя, був туди допущений в ході його роботи над «Історією Петра». У 1861 році за розпорядженням Олександра II бібліотека Вольтера була переведена до Імператорської публічної бібліотеки (нині Російська національна бібліотека в Санкт-Петербурзі).
Роман «Простодушний» був двічі екранізований - в 1960-му році французом Норбером Карбонно і росіянином Євгеном Гінзбургом в 1994-му.
Банк Франції 2 січня 1964 р. випустив купюру в 10 франків з портретом Вольтера.
Цитати:
Кінець життя сумний, середина нікуди не годиться, а початок смішнний.
Скільки нісенітниць говориться людьми тільки з бажання сказати що-небудь нове.
Читаючи авторів, які добре пишуть, звикають добре говорити.
Подумай, як важко змінити себе самого, і ти зрозумієш, наскільки мізерні твої можливості змінити інших.
Тільки слабкі скоюють злочини, сильному і щасливому вони не потрібні.
Свобода - це не те, що вам дали. Це - те, що у вас неможна відняти.
Прекрасне тільки те, що природнє.
Всі люди народжуються на світ з носом і п'ятьма пальцями на руці, і жоден з них не з'являється на світ з поняттям про Бога.
Щоб були задоволені твої читачі, не будь надто задоволений собою.
Нескінченно маленькі люди мають нескінченно велику гордість.
Публіка, вічно збита з пантелику, у своєму захваті споруджує вам статуї і ламає їх, щоб ними ж розбити вам голову.
Чесну людину можна переслідувати, але не збезчестити.
Дурний той чоловік, який залишається завжди незмінним.
Не бідність нестерпна, а презирство. Я можу обходитися без усього, але я хочу, щоб про це не знали.
Все - диво. Дивовижний порядок природи, кругообіг сотень мільйонів світів приблизно з мільйоном сонць, активність світла, життя тварин, все це - великі й нескінченні дива.
Слава Данте буде вічною, тому що його ніхто ніколи не читає.
Щастя є лише мрія, а горе - реальне.
Наважтесь мислити самостійно.
Дівчатка швидше вчаться відчувати, ніж хлопчики - мислити.
Великі злочини майже завжди здійснювалися знаменитими невігласами.
Забобони - розум дурнів.
Забобон є думка, не заснована на розумі.
Пояснений жарт перестає бути жартом, а тлумач дотепів сам не здатен гострословити.
Нашого шанування заслуговує той, хто панує над умами силою правди, а не ті, які насильством роблять рабів.
Набагато легше підкорити весь світ зброєю, аніж підпорядкувати собі всі розуми одного лише міста.
Люби істину, але будь поблажливий до помилок.
Гордість людей низьких полягає в тому, щоб постійно говорити про самого себе, людей же вищих - щоб зовсім про себе не говорити.
Прогрес - закон природи.
Робота позбавляє нас від трьох великих зол: нудьги, пороку і нужди.
Фанатизм наробив зла більше, ніж атеїзм.
Любов - найсильніша з усіх пристрастей, тому що вона одночасно заволодіває головою, серцем і тілом.
Про німців я більше хорошої, ніж поганої думки, але разом з тим не можу не визнати за ними один (і вельми великий) недолік - їх занадто багато.
Сила жінок у слабкостях чоловіків.
Люди легко вірять тому, чого пристрасно бажають.
Люди немов тварини: великі їдять маленьких, а маленькі кусають великих.
Люди ніколи не відчувають докорів сумління від вчинків, які стали у них звичаєм.
Оптимізм - це пристрасть стверджувати, що все добре, коли насправді все погано.
Природа говорить всім людям: «Я всіх вас привела на світ слабкими і неосвіченими, щоб ви пробули кілька миттєвостей на землі і удобрили її вашими трупами. Оскільки ви слабкі, допомагайте один одному, оскільки ви неосвічені, просвіщайте і терпіть один одного. Якби ви всі були однієї думки, чого, звичайно, ніколи не буде, і якщо б на світі була лише одна людина іншої думки, ви повинні б були пробачити йому, бо це я змушую його думати так, як він думає. Я дала вам руки, щоб обробляти землю, і слабке світло розуму, щоб керувати вами; я вклала у ваші серця зародок співчуття, щоб ви допомагали один одному нести тягар життя. Не заглушуйте цього зародка, знайте, що це іскра божества, і не ставте мерзенні вчення шкіл на місце голосу природи. - Я одна з'єдную вас, всупереч вам самим, шляхом ваших спільних потреб, навіть серед воєн - найжорстокіших і настільки легковажно здійснюваних - що представляють собою вічну зміну помилок, випадковостей і нещасть.
Що зробилося смішним, не може бути небезпечним.
Що б ти не робив, потопчи всі перешкоди і люби тих, хто любить тебе.
Читати повністю: http://newsradio.com.ua/2013_05_30/Patr-arh-francuzkogo-Prosv-tnictva-Volter-pomer-235-rok-v-tomu-B-OGRAF-JA-CITATI/
Читати повністю: http://newsradio.com.ua/2013_05_30/Patr-arh-francuzkogo-Prosv-tnictva-Volter-pomer-235-rok-v-tomu-B-OGRAF-JA-CITATI/
Вольтер (справжнє ім'я - Марі Франсуа Аруе) - французький письменник і філософ епохи Просвітництва, деїст, народився у 1694 році в Парижі, в сім'ї урядовця.
Після коледжу зайнявся вивченням права, але незабаром проміняв юриспруденцію на написання зухвалих віршів і радощі світського життя. Аруе почав підписуватися псевдонімом «де Вольтер» після постановки його першої значної п'єси «Едіп» у 1718 році, прихильно прийнятої публікою.
Гострі твори, в яких Вольтер уїдливо зачіпав впливових людей того часу, привели його спочатку до тюремної камери, а потім у вигнання.
Наприкінці 1726 р. він був змушений покинути французьку столицю. Більше двох років філософ прожив в Англії, що зміцнило його прихильність до віротерпимості і політичної волі. Свої ліберальні погляди Вольтер виклав у знаменитих «Філософських листах». У 1734 році книга була спалена за вироком Паризького парламенту, а над автором нависла загроза арешту.
Наступні 10 років були проведені Вольтером в замку своєї коханої, маркізи Дю Шатле. Ці роки були дуже плідними для Вольтера: він створив там трагедії «Альзіра», «Магомет», «Трактат про метафізику», «Основи філософії Ньютона», «Століття Людовика XIV».
У 1744 р. почалася коротка і невдала кар'єра Вольтера при дворі Людовика XV. Холодність монарха, розчарування у версальському дворі, смерть маркізи Дю Шатле змусили Вольтера прийняти запрошення Фрідріха II, до двору якого він з'явився в 1750 році. Вольтер розраховував прижитися в Пруссії, але лукавство і деспотизм Фрідріха стали причиною переїзду Вольтера в 1754 році до Швейцарії, де йому належало провести велику частину життя.
Він продовжував вести активне творче життя, писав сотні листів, велику кількість літературних, публіцистичних, філософських та історичних творів, одним з яких є «Історія Російської імперії за Петра Великого» (1759-1763).
Коли Вольтеру виповнилося 83 роки, він вирішив ще раз побачити Париж. 10 лютого 1778 р. патріарх французького Просвітництва прибув до столиці Франції, де його чекала захоплена зустріч. Через три місяці, 30 травня 1778 року Вольтер помер.
Лірика молодого Вольтера сповнена епікурейськими мотивами, містить випади проти абсолютизму. Зріла проза різноманітна за темами та жанрами: філософські повісті «Макромегас» (1752), «Кандид, або Оптимізм» (1759), «Простодушний» (1767), трагедії в стилі класицизму «Брут» (1731), «Танкред» (видана в 1761), сатиричні поеми («Орлеанська діва», 1735, видана в 1755), публіцистика, історичні твори. Діяльність Вольтера пов'язана з боротьбою проти релігійної нетерпимості і мракобісся, критикою феодально-клерикального ладу: «Філософські листи» (1733), «Філософський словник» (1764-69).
Вольтер зіграв значну роль у розвитку світової філософської думки, в ідейній підготовці Французької революції кінця 18 століття.
Після смерті філософа російська імператриця Катерина II придбала у спадкоємиці (племінниці Вольтера, вдови Дені) бібліотеку Вольтера, що складалася з 6 тисяч 814 книг і 37 томів з рукописами, за велику на ті часи суму в 50000 екю, або 30000 рублів золотом. Восени 1779 року бібліотеку доставили до Петербурга спеціальним кораблем. Спочатку бібліотека Вольтера була розміщена в Ермітажі. При Миколі I доступ до неї був закритий; тільки Олександр Пушкін, за особливим розпорядженням царя, був туди допущений в ході його роботи над «Історією Петра». У 1861 році за розпорядженням Олександра II бібліотека Вольтера була переведена до Імператорської публічної бібліотеки (нині Російська національна бібліотека в Санкт-Петербурзі).
Роман «Простодушний» був двічі екранізований - в 1960-му році французом Норбером Карбонно і росіянином Євгеном Гінзбургом в 1994-му.
Банк Франції 2 січня 1964 р. випустив купюру в 10 франків з портретом Вольтера.
Цитати:
Кінець життя сумний, середина нікуди не годиться, а початок смішнний.
Скільки нісенітниць говориться людьми тільки з бажання сказати що-небудь нове.
Читаючи авторів, які добре пишуть, звикають добре говорити.
Подумай, як важко змінити себе самого, і ти зрозумієш, наскільки мізерні твої можливості змінити інших.
Тільки слабкі скоюють злочини, сильному і щасливому вони не потрібні.
Свобода - це не те, що вам дали. Це - те, що у вас неможна відняти.
Прекрасне тільки те, що природнє.
Всі люди народжуються на світ з носом і п'ятьма пальцями на руці, і жоден з них не з'являється на світ з поняттям про Бога.
Щоб були задоволені твої читачі, не будь надто задоволений собою.
Нескінченно маленькі люди мають нескінченно велику гордість.
Публіка, вічно збита з пантелику, у своєму захваті споруджує вам статуї і ламає їх, щоб ними ж розбити вам голову.
Чесну людину можна переслідувати, але не збезчестити.
Дурний той чоловік, який залишається завжди незмінним.
Не бідність нестерпна, а презирство. Я можу обходитися без усього, але я хочу, щоб про це не знали.
Все - диво. Дивовижний порядок природи, кругообіг сотень мільйонів світів приблизно з мільйоном сонць, активність світла, життя тварин, все це - великі й нескінченні дива.
Слава Данте буде вічною, тому що його ніхто ніколи не читає.
Щастя є лише мрія, а горе - реальне.
Наважтесь мислити самостійно.
Дівчатка швидше вчаться відчувати, ніж хлопчики - мислити.
Великі злочини майже завжди здійснювалися знаменитими невігласами.
Забобони - розум дурнів.
Забобон є думка, не заснована на розумі.
Пояснений жарт перестає бути жартом, а тлумач дотепів сам не здатен гострословити.
Нашого шанування заслуговує той, хто панує над умами силою правди, а не ті, які насильством роблять рабів.
Набагато легше підкорити весь світ зброєю, аніж підпорядкувати собі всі розуми одного лише міста.
Люби істину, але будь поблажливий до помилок.
Гордість людей низьких полягає в тому, щоб постійно говорити про самого себе, людей же вищих - щоб зовсім про себе не говорити.
Прогрес - закон природи.
Робота позбавляє нас від трьох великих зол: нудьги, пороку і нужди.
Фанатизм наробив зла більше, ніж атеїзм.
Любов - найсильніша з усіх пристрастей, тому що вона одночасно заволодіває головою, серцем і тілом.
Про німців я більше хорошої, ніж поганої думки, але разом з тим не можу не визнати за ними один (і вельми великий) недолік - їх занадто багато.
Сила жінок у слабкостях чоловіків.
Люди легко вірять тому, чого пристрасно бажають.
Люди немов тварини: великі їдять маленьких, а маленькі кусають великих.
Люди ніколи не відчувають докорів сумління від вчинків, які стали у них звичаєм.
Оптимізм - це пристрасть стверджувати, що все добре, коли насправді все погано.
Природа говорить всім людям: «Я всіх вас привела на світ слабкими і неосвіченими, щоб ви пробули кілька миттєвостей на землі і удобрили її вашими трупами. Оскільки ви слабкі, допомагайте один одному, оскільки ви неосвічені, просвіщайте і терпіть один одного. Якби ви всі були однієї думки, чого, звичайно, ніколи не буде, і якщо б на світі була лише одна людина іншої думки, ви повинні б були пробачити йому, бо це я змушую його думати так, як він думає. Я дала вам руки, щоб обробляти землю, і слабке світло розуму, щоб керувати вами; я вклала у ваші серця зародок співчуття, щоб ви допомагали один одному нести тягар життя. Не заглушуйте цього зародка, знайте, що це іскра божества, і не ставте мерзенні вчення шкіл на місце голосу природи. - Я одна з'єдную вас, всупереч вам самим, шляхом ваших спільних потреб, навіть серед воєн - найжорстокіших і настільки легковажно здійснюваних - що представляють собою вічну зміну помилок, випадковостей і нещасть.
Що зробилося смішним, не може бути небезпечним.
Що б ти не робив, потопчи всі перешкоди і люби тих, хто любить тебе.
Читати повністю: http://newsradio.com.ua/2013_05_30/Patr-arh-francuzkogo-Prosv-tnictva-Volter-pomer-235-rok-v-tomu-B-OGRAF-JA-CITATI/
Читати повністю: http://newsradio.com.ua/2013_05_30/Patr-arh-francuzkogo-Prosv-tnictva-Volter-pomer-235-rok-v-tomu-B-OGRAF-JA-CITATI/
Немає коментарів:
Дописати коментар