Досліджуємо Київ.
Андріївський узвіз – друга за популярністю вулиця Києва після Хрещатика. Андріївський узвіз пролягає від Володимирської вулиці до вулиці Десятинної та Контрактової площі, яка міститься на Подолі.
Верхня частина Андріївського узвозу виникла на шляху, який вже за часів Київської Русі зв'язував Старий Київ (Гору) із Подолом, пролягаючи між пагорбами Андріївської (Уздихальниці) та Замкової, Хоревиці та Старокиївської гір.
За доби середньовіччя відгалуження Андріївського узвозу було прокладено і до замку на горі Киселівка. У 1711 за наказом тодішнього київського губернатора проїзд між Замковою та Андріївською горами було розширено, і він став придатним для користування не лише для пішоходів і вершників, а і для проїзду запряжених кіньми й волами возів. Назву узвіз одержав, імовірно, у XVIII столітті від Андріївської церкви (збудована у 1744–1754, архітектор Бартоломео Растреллі).
У 1928 році перейменований на вулицю ім. Лівера, у списку вулиць 1931 року — узвіз Лівера. Історичну назву узвозу було відновлено 1944 року.
Існує легенда, відповідно до якої місце, де тепер тече Дніпро, було морем. Коли св. Андрій прийшов у Київ і побудував на горі, де зараз стоїть Андріївська церква, хрест, то все море спливло униз. Але деяка частина його залишилася і сховалася під Андріївською горою. Коли пізніше тут побудували церкву, то під престолом відкрилася криниця. В Андріївскій церкві нема дзвонів, тому що, за легендою, при першому ж ударі вода прокинулася б і залила не тільки Київ, але і все Лівобережжя.
Основна забудова вулиці виконана в 90-х роках XIX — на початку XX століття. Нині, відтворений у стародавньому виді, узвіз — це місце виставки-продажу живопису і виробів народної творчості просто неба. Андріївський узвіз називають київським Монмартром. Тут завжди можна побачити художників, що демонструють свої роботи
, зразки прикладного мистецтва — прикраси, посуд із скла і кераміки, кумедні фігурки з дерева, іграшки, медалі, монети і багато чого іншого. Тут також іноді виступають співаки й артисти. На Андріївському узвозі багато невеликих барів і кафе, де можна відпочити.
«Замок Ричарда Левове серце» (пам'ятка архітектури кінця XIX століття).
Це - опоетизована назва будівлі, яку було споруджено наприкінці XIX століття в стилі модернізованої англійської готики на Андріївському узвозі (№ 15). Існуюча назва походить від імені англійського короля - героя роману Вальтера Скотта «Айвенго». Будинок, стилізований під старовинний замок, підноситься на складному рельєфі колишньої літописної гори Уздихальниці нижче за Андріївську церкву. Монументальні фасади прикрашені архітектурними елементами замково-кріпосних споруд - різнотипними баштами, шпилями, зубчастими закінченнями стін тощо. З лівого боку - висока башта із кріпосними контурами. На видову терасу, розташовану поруч із будинком, ведуть криті сходи, які потім переходять у відкритий марш із виходом у верхні поверхи будівлі, в т.ч. - приміщення із верхнім світлом, де розміщувалися майстерні художників. На фасаді будинку встановлено меморіальну дошку українському художнику Дядченко Г. К. (жив тут у 1909-21). На початку XX століття в цьому будинку жили історик С. Т. Голубев, художники І. С. Макушенко, Ф. С. Красицький і скульптор Ф. П. Балавенський. Наприкінці 1905 тут відбулися перші редакційні збори сатирично-гумористичного часопису
Це - опоетизована назва будівлі, яку було споруджено наприкінці XIX століття в стилі модернізованої англійської готики на Андріївському узвозі (№ 15). Існуюча назва походить від імені англійського короля - героя роману Вальтера Скотта «Айвенго». Будинок, стилізований під старовинний замок, підноситься на складному рельєфі колишньої літописної гори Уздихальниці нижче за Андріївську церкву. Монументальні фасади прикрашені архітектурними елементами замково-кріпосних споруд - різнотипними баштами, шпилями, зубчастими закінченнями стін тощо. З лівого боку - висока башта із кріпосними контурами. На видову терасу, розташовану поруч із будинком, ведуть криті сходи, які потім переходять у відкритий марш із виходом у верхні поверхи будівлі, в т.ч. - приміщення із верхнім світлом, де розміщувалися майстерні художників. На фасаді будинку встановлено меморіальну дошку українському художнику Дядченко Г. К. (жив тут у 1909-21). На початку XX століття в цьому будинку жили історик С. Т. Голубев, художники І. С. Макушенко, Ф. С. Красицький і скульптор Ф. П. Балавенський. Наприкінці 1905 тут відбулися перші редакційні збори сатирично-гумористичного часопису
«Шершень».
На узвозі панує атмосфера міста кінця XIX — початку XX століття. Вулиця славиться тим, що у будинку № 13 жив Михайло Булгаков, нині у цьому будинку діє присвячений письменнику літературно-меморіальний музей
На Андріївському узвозі також функціонує унікальнийМузей однієї вулиці. У ньому оказано історію Андріївського узвозу у картинах, фотографіях та інших речах від давнини до наших часів.
Дослідження міста на цій вулиці не закінчилось. Ми побували в багатьох прекрасних місцях, отримали безліч позитивних вражень. І , звичайно, побудували нові плани.
Немає коментарів:
Дописати коментар